НЕКРОЛОГ

4 березня 2019 року покинув цей світ майор у відставці Анатолій Шеверногий.

Анатолій Тимофійович народився 1 червня 1944 року в селі Дубинка Дунаєвецького району. У три роки він і старший брат Іван залишилися без матері.

Батько, Тимофій Федорович, майже все життя пропрацював комірником у колгоспі, а також воював і був поранений під час Другої світової війни. Одружившись удруге, дав життя ще двом дітям – Олександрі й Григорію.

Анатолій закінчив Гутояцьковецьку школу, продовжив навчання у Рахнівській десятирічці, де познайомився з Ольгою Трончук, своєю майбутньою дружиною, з котрою прожив у любові й злагоді 53 роки.

Після навчання в школі працював завклубом у Кривчику. Як згадка про молодого Анатолія росте парк навколо клубу, посаджений його руками.

Коли призвали на військову службу, мусив залишити молоду дружину з первістком-немовлям – донечкою Лізою. Виявилося, що це його покликання. 26 років віддав Радянській армії, служив у Забайкаллі, середній полосі Росії, у Монголії. І завжди його супроводжувала дружина, Ольга Адамівна, з двома дітьми на руках (у 1970 році народився син Костянтин). Життя військових сповнене побутових негараздів, зате всюди з’являлися друзі, деякі – на все життя.

Майор фінансової служби Анатолій Шеверногий був суворим, та справедливим, тому його боялися й поважали. Неймовірно відповідальний і чесний. Неодноразово був нагороджений і премійований, отримував подяки і грамоти від керівництва. Тому не дивно, що після того, як пішов у відставку, йому запропонували піти працювати на місце батька – комірником. Залишивши квартиру в місті дітям і оселившись у Кривчику, пропрацював ще 20 років у колгоспі.

Був мисливцем, любив риболовлю, займався пасікою, найбільше полюбляв збирати гриби. Мав дуже багато друзів і знайомих.

Мало хто знає, що Анатолій Тимофійович уже не з нами. Довго боровся з хворобою: інфаркт, потім інсульт. До останнього тримався за життя, проте Господь забирає кращих.

Тож усім, хто знав Анатолія Шеверногого, повідомляємо, що 12 квітня буде 40 днів з його смерті. Просимо помолитися за упокій душі Анатолія і згадати його в цей день.

З повагою – вдова, діти й онуки.