«САКУРА-ФЕСТ»

Є люди, навколо яких обертається світ. А є ті, що самі цей світ обертають. Іншим, непосвяченим, це видається дуже простим і природнім: просто бери ручку – і крути! Або смикай за потрібні мотузочки – і все рухається у необхідному напрямку. Але я розумію, що така сила дається не всім – лише обраним. Не знаю, як саме це діє, проте переконана, що для того людина має бути наділена надзвичайною енергетикою, творчою уявою, баченням кінцевого результату, а головне – мати величезне серце.

Саме з такими особами мені пощастило познайомитись під час літературного фестивалю «Сакура-фест» у Мукачевому. Закарпатські поети Володимир Маслов і Валентина Кушнір організували насичені фестивальні заходи, цікаву культурну програму для гостей, а також незабутні зустрічі та неймовірні враження. Що ж стосується мене, то я досі перебуваю в стані ейфорії: я стільки нового побачила, дізналась! З такими людьми подружилась!

Крім мене, гостями фестивалю були відомі поети Віктор Шендрик (Бахмут Донецької області), Леонід Борозенцев та Ірина Береза (Вінниця), Олег Нікоф (знаний видавець Олег Федоров) і Оксана Дориченко (Київ), а також Олена Дараган-Сущова (Москва). Більшість – члени Всеукраїнської творчої спілки «Конгрес літераторів України».

Пані Валентина Кушнір – колишня кам’янчанка, тому, мабуть, мене найбільше оточила теплом і дружнім піклуванням, я постійно відчувала материнську турботу: чи я їла? чи мені тепло? чи всього вистачає? Але не здивуюсь, якщо кожен із нас, гостей, так само подумав про себе, адже Валентина Дмитрівна – справжній «енерджайзер», гостинна господиня, тонкий психолог і чудова подруга. Правду кажуть: якщо людина талановита, то талановита в усьому!

Першого дня, в суботу 22 квітня, ми виступали в Мукачівській центральній міській бібліотеці імені О. Духновича. Директор Ольга Коваленко – тендітна красуня, сама була ведучою. Відкрив фестиваль Володимир Маслов – голова Закарпатської обласної організації ВТС «Конгрес літераторів України», патріот і знавець української історії, мови та літератури, поет і перекладач з угорської.

Я виступала першою. Не хвилювалася ні крапельки, мабуть, тому, що відчула зацікавлення і підтримку аудиторії. Слухачів зібрався повний читальний зал: представники місцевої інтелігенції, поетичного бомонду, пенсіонери і студенти, крім того – місцеве телебачення (до речі, перед початком у мене брали змістовне інтерв’ю).

І всіх наступних виступаючих публіка приймала дуже позитивно. Особливо відзначився Віктор Шендрик, поезія якого водночас актуальна і філософська, вишукана і проста. Я придбала його збірку «Время – ночь» (друкарський двір Олега Федорова) і отримала автограф!

Дві з половиною години пролетіли на одному диханні! На жаль, ми не встигли послухати всіх бажаючих виступити, бо о 16.00 у кав’ярні «Сакура» вінницькі поети Леонід Борозенцев та Ірина Береза проводили поетичний батл. Бажаючих виступити було 12, серед них відомі мені Валентина Попелюшка і Марія Іваниця (з якими ми нарешті розвіртуалились), а також нові знайомі – Тетяна Рибар, Іма Мікуліна, Лариса Бегун, Зоряна Лельо та інші.

Перемогла «дружба» – група «Старий час», бо у фінал вийшли два її учасника – Яна та Олександр.

У перервах між батлами співали знайомий мені за літфестом «Мовою серця» Алекс Дулішкович та багато інших чудових виконавців. А ввечері місцеві барди влаштували імпровізований концерт.

Ночувати ми поїхали в сусіднє містечко Берегове. Зупинились у неймовірному будинку Дмитра Кобринського. Ось ще один унікальний чоловік. Перебрався зі столиці до Берегова 8 років назад, придбав цей будинок – чеський, початку ХХ століття – і перетворив його на музей, історично-казковий простір з безліччю стародавніх речей і мистецьких виробів. Особисто для мене це будинок моїх дитячих мрій, наповнений книгами, таємними кімнатами, схожий одночасно на корабель і велетенську бібліотеку. Років 20 назад я була б найщасливішою у світі, якби жила тут.

Ночувала в найкращій кімнаті – стеля наче небо, синя з намальованими сузір’ями, а стіни золоті.

Вранці господар провів нам екскурсію. Виявляється, ми майже нічого не бачили! На території є невеличкий ставочок, викопаний у землі сховок для зустрічей з друзями у вигляді підводного човна, винний погріб і підземна вежа. І взагалі, там стільки всього цікавого, що постійно робиш нові відкриття. На ялинах ростуть яблука і груші, під деревами – гриби, в траві сховані фігурки різних тварин: корови, крокодили, динозаври, жаби ніжаться на теплому камінні…

Найбільше мене вразив так званий «будиночок для Аліси», а в ньому – ліжко для розказування казок: двох’ярусна конструкція з книжковими полицями і місцем, де має сидіти оповідач. А ще – старовинне дзеркало, через яке можна потрапити в Задзеркалля…

Та що я розповідаю? Краще один раз побачити! Будете у Береговому, обов’язково завітайте до Дмитра Кобринського!

Ще ми гуляли містом, а потім купалися у термальних водах. Що тут скажеш? Враження неймовірні!

Ввечері була зустріч з бардами – мукачівськими і берегівськими. Поезія і музика… Так шкода, що мені треба було їхати на вокзал! Вони всі такі класні, що можна слухати і слухати…

Коли прощались, я ледве не плакала від розчулення! Дуже сподіваюсь, що ми ще обов’язково побачимось!

А що ж сакури, спитаєте ви? Сакури цвіли! У Мукачевому ними засаджені цілі вулиці! У Береговому теж вистачає японських вишень. Це неймовірно гарні дерева! А ще я бачила, як цвіте магнолія!

Не знаю, чи зможу колись віддячити таким само теплим і гостинним прийомом нашим закарпатським господарям. Бо повторити таке неможливо! Люблю вас, дорогі мої! І вже сумую за вами! Хай все завжди вам вдається! Бажаю натхнення і наснаги, щастя і любові, Божого благословення!