Отримала 81-й номер літературно-мистецького журналу «Склянка Часу». Тішуся, як дитина!

   По-перше, надрукували мій вірш «И прорастёт любовь...» Неочікувано і дуже приємно! Дякую, Олександре Володимировичу!

   По-друге, п. Микола Проценко в літературно-критичному есеї «На українсько-російсько-німецькому пароплаві пробило 80 склянок!» не просто згадав, а детально розібрав моє оповідання «Смак манго», надруковане в попередньому номері. Аж на цілу сторінку! Я трохи не погоджуюсь з тим, що моя героїня «хитрюща і корислива», адже це я така сама, проте щиро дякую: тепер розумію, чому чоловіки так реагують на невинний поцілунок у щічку.

   По-третє, Юрій Шеляженко, аналізуючи VІ міжнародний конкурс короткої прози, не тільки «цвірінькнув» про моє оповідання («56 цвірінькань про конкурс короткої прози»), але й згадав у підсумку: «І нарешті, найсмачніше, пакет вишневого соку, я б випив у компанії таких майстрів слова, як Маргарита Шевернога, Софія Корн, Михайло Нечитайло та Олександр Боклаг». Я б теж із задоволенням зустрілась з усіма авторами «Склянки Часу» (і не тільки) на цьогорічному «Книжковому Арсеналі», який відбудеться (я вже це знаю також завдяки «Склянці») 17-21 травня! А пакунок смачних цукерок з мигдалем і кокосом відправляю (на жаль, віртуально) Юрію, з яким я бачилась і на «Арсеналі», і на «Літературному форумі» (і навіть цілувалась))))

   І хоч моє прізвище вперто викривляють (не Шеверноги, а Шеверногої, в російському написання я ШЕВЕРНОГАЯ), радію з такої уваги. Бо це означає, що я не займаюсь дурницями, а пишу! Дякую вам, мої дорогі читачі, критики, редактори і всі небайдужі!