Присмак божоле

                                                            Святкує осінь, красуня-осінь,

                                                           Вином зеленим частує нас…

                                                                   В. Міхалевський. «Молоде вино»

Вперше про божоле я почула на одному із заходів фестивалю «Слово єднає»: його організатор Віталій Міхалевський розповідав, що божоле – це сорт французького молодого вина, яке офіційно презентується у третій четвер листопада. Віталій Цезарійович навчився робити вино за справжньою французькою технологією і запровадив «Свято божоле». Минулоріч у третій четвер листопада він вперше влаштував поетичний вечір з такою загадково-романтичною назвою. А цього року під час засідання ВТС «Конгрес літераторів України» я – разом з іншими «конгресменами» – отримала запрошення на літературний вечір Віталія Міхалевського «Присмак божоле». І не могла не приїхати!

Свято поезії відбувалося у приміщенні монотеатру «Кут». Невеликий зал був заповнений вщент, що нечасто буває на подібних заходах. Послухати вірші зібралася місцева поетична еліта, поціновувачі романтичної поезії і шанувальники поета Міхалевського.

Ось кажуть, що романтики звелись,

Що у кохання помарніли крила,

Що зорі були вищими колись

І що обійми розгубили силу…

(«Романтики»)

Ні, не звелись романтики у Хмельницькому! Поезія Віталія Міхалевського чиста, як вранішня роса, щира, безхитрісна, як мамина пісня, пристрасна і ніжна, як перше кохання, з іскринками гумору і серпанком філософічності.

Як легко молодим смішити Бога, –

Останні, отже, першими будуть.

Взамін коханої – чужа дорога.

За щастям, знов украденим, іду.

Мене Ти не покликала до себе…

Кричу з вершини взятої гори:

Яка ж краса внизу! Ти чуєш, небо? –

Я знову перший, як і говорив!

(«Присмак „божоле“»)

Слухаючи вірші Віталія Цезарійовича, поринаєш у спогади, переносишся у дитинство:

Прокинусь ранком – в світі тихо-тихо.

Село у церкві всеньку Божу ніч…

І тільки чутно, як святково диха

Рядочок пасочок і тепла піч.

(«Великдень)

Найкращі вірші, на мою думку, ті, які написані нібито про мене: вони входять у самісіньке серце, стають «своїми», до них повертаєшся знову і знову. Таких – більшість у новій збірці В.Ц. Міхалевського «Цукерково-букетні вірші». Прості слова, вимовлені рідною подільською говіркою, зрозумілі почуття і пережиті емоції – ось нехитрий секрет популярності творів Невиправного Романтика.

Певно, в кожного на горищі,

Весь пожовклий і геть потертий,

Є блокнот цукеркових віршів.

А точніш, – цукерково-букетних…

(«Цукерково-букетні вірші»)

Інша особливість поезії Віталія Міхалевського – надзвичайна її мелодійність, недарма багато його віршів покладено на музику. Одна з пісень – «Божоле» – дала назву співочому дуету. Ці дві милі жінки приїхали привітати свого так званого «хрещеного батька» і заспівали пісні на його слова. Інші виконавці теж скористалися нагодою подякувати автору: свято поезії прикрасили пісні у виконанні Леоніда Мазура, Юрія і Віри Найд та інших.

Багато гарних слів було сказано про винуватця свята – поета-романтика, громадського діяча, доцента Хмельницького національного університету, кандидата фізико-математичних наук, члена Національної спілки журналістів України, Національної спілки письменників України – від колег, товаришів, однодумців, студентів і шанувальників його таланту. Від себе додам одне: Віталій Міхалевський – справжній Поет, адже його вірші хочеться слухати, читати і перечитувати, вони надихають і окрилюють, змушують замислитись, отже, роблять світ кращим.

На завершення вечора Віталій Цезарійович пригостив гостей власним божоле – і затвердив за собою славу прекрасного винороба! Цікаво, які ще таланти приховує Невиправний Романтик?

З нетерпінням чекатиму третього четверга листопада наступного року! Сподіваюсь, що свято поезії з присмаком божоле стане традиційним.