«Ой, осене, пора твоя святкова…»

Євгенія Бучківська

«Буває, світ бачиться чистішим від неба, що синіє крізь крону жовто-багряного клена. Буває, світ чується мелодійнішим від дзвону першої краплини березня. Буває, світ здається лагіднішим від рученят дитини… І коли у всю цю безхмарність вриваються дощі буденної реальності, вже б квітам статися просто флорою, сонцю – просто світилом, мудрецям – просто «homo sapiens», якби не зналось, що десь по той бік дощів – є ти, на краю у дощів – ВЕСЕЛКА!» Так незвичайно починається перша поетична збірка Євгенії Бучківської «По той бік дощів». І так само загадково-лагідно розпочала зустріч у літературній світиці бібліотекар Дунаєвецької РБ Ніна Сохатюк, представляючи свою гостю – талановиту письменницю, педагога з великої літери, чуйну і неймовірно чарівну жінку.

Зустрічі в читальному залі районної бібліотеки стали вже традиційними, проте Ніна Василівна уміє здивувати щоразу новим баченням творчості й особистості відомої людини. Знайомство з Євгенією Бучківською розпочалося з дитячих фотокарток. На них маленька Женя вдивляється у світ великими очиськами, і погляд цей – зацікавлений, допитливий – на всіх світлинах, зберігся й досі.

У віршах, оповіданнях, нарисах Євгенії Бучківської немає нічого вигаданого: кожне слово продиктоване життям, пропущеним крізь серце, кожний твір вистражданий, виплеканий, не написаний – народжений.

…Я вмію вдивлятись, ще вмію прощати й любити,

І, може, лиш цим ще на білому світі живу…

І ця правдивість непідкупна, ця відвертість приваблює читачів, очі наповнюються слізьми, коли читаєш оповідання «Непрощене подвір’я», «Спідничка», «Мамині очі», «Марусині яблучка», «Брати» та інші зворушливі розповіді про односельців, у кожній з яких – частинка серця і долі самої авторки.

«Перлини надвечір’я» – друга збірка Є.І. Бучківської, яка побачила світ 2012 року. Але життя йде, оповідання пишуться, «перлини» нанизуються дрібними разками – тож чекаємо наступної збірки!

Творча зустріч відбулася 19 листопада – мабуть, недаремно: осінь панувала всюди. За вікнами бібліотеки останнім теплом тішило сонечко, напівголі дерева сором’язливо прикривалися благенькими листочками, зате у світлиці барвисте листя кружляло на екрані під час презентації, краплини дощу видзенькували тихеньку мелодію, ніжний голос поетеси осінніми нотами проникав у душу:

Доцвітають в вазі хризантеми,

Ніби запізнілі почуття…

Все частіше ці осінні теми –

Зла така іронія життя…

Привітати Євгенію Бучківську прийшли найближчі друзі – члени Дунаєвецького літературно-мистецького об’єднання «Сонях» імені В.Бабляка: Франц Чешневський заспівав щойно написану пісню на її слова, Раїса Поп’юк, подруга і посестра, прочитала рядки поезії. Члени ВТС «Конгрес літераторів України» Наталя Мазур і я, Маргарита Шевернога, присвятили Євгенії Іванівні вірші, а Віра Петрівна Спірякіна створила акровірш, присвяту і вірш, що складається з назв віршів зі збірки «По той бік дощів». Також на свято з обласного центру приїхав Іван Адамович Михайловський, який поділився враженнями від творчості дунаєвецької письменниці і заспівав власну пісню.

Святковий настрій дарували Наталія Давиденко, Валентина Левицька, Ірина Вєтрова і Антоніна Лозинська з квартету «Мелодія серця», музичний супровід здійснював Володимир Магера.

На зустрічі з письменницею були присутні старшокласники з Дунаєвецької ЗОШ №2. Вони перейнялися творчістю Євгенії Іванівни і жваво взяли участь в обговоренні. Особисто для мене це найвищий показник потрібності: якщо ти цікавий молодому поколінню, то в тебе є майбутнє.

Тій, що уміє радіти дощу

Євгенії Бучківській

Господь дощами світ благословляє,

Дарує світлу радість і надію,

Краплинками натхнення посилає

Тій жінці, що дощам отим радіє.

Вона уміє бачити прекрасне

В усьому, що оточує довкола,

Для неї дощ ласкавий, небо ясне,

Земля у квітах аж до виднокола.

В її житті всього було багато:

І радості, і горя, і кохання,

Вона уміє створювати свято

Із зустрічей і навіть з розставання.

Вона все знає, може і уміє!

Єдиного я хочу побажати:

Любові в серці, віри і надії,

Й ніколи оптимізму не втрачати!