Цей Святвечір для мене сповнений емоцій: син сам у місті, голодний (ще має собі щось приготувати), а ми в селі за святковим столом. Мама приготувала лежні, вареники з картоплею і капустою, вінегрет, налисники з вишнями та багато інших страв (нарахувала на столі 15), ми перед вечерею зателефонували до нашого хлопчика – і не могли стримати сліз…

Ще я сьогодні впала і ось – тріщина в ребрі. Нібито нічого страшного: лікарі кажуть, що за п’ять днів переболить, а за 5-6 тижнів зростеться. Але стільки планів це порушило! Завтра вже не зможу скупатись в ополонці, а ввечері у нас сауна, гості приїдуть… Може, попустить?.. Добре хоч, що засідання «Конгресу» перенесли…

Але сидимо за столом: ми з чоловіком, його батьки і сусідка, тітка Віра –і дякуємо за хліб насущний, за здоров’я, за те, що всі ми – майже всі – цього року разом, живі і в силі. І просимо миру для нашої країни і для всіх людей у світі, а також злагоди й добробуту.

Дорогі мої друзі! Будьте щасливі й задоволені своїм життям! А також добрі й милосердні до інших. Діліться теплом своїх сердець, якщо більше нічим)))) І хай у кожного буде хтось, хто молитиметься і переживатиме за вас…