Про мене написали на НАРОД.UA!
Маргарита Шевернога: "Усе моє життя — цікава п’єса"
Автор ОЛЬГА МАЦО
Читайте більше в рубриці Людина
— Я граю ролі, які приносять мені задоволення і вдаються якнайкраще: школярка-відмінниця, студентка філфаку, учителька української мови та літератури, заступниця директора школи, журналістка, коректорка, туристка, поетка… А ще любляча дружина і мама, — розповідає Маргарита Шевернога (в дівоцтві Каменєва) — героїня рубрики «Людина».
Маргариті - 41 рік. Живе в Кам’янці-Подільському Хмельницької області, працює вчителькою української мови та літератури в невеличкій сільській школі.
Захоплення: туризм (щороку сплавляється з родиною Дністром на гумових човнах), подорожі, література. Тобто, літературні фестивалі — щасливе поєднання обох захоплень.
Авторка трьох поетичних збірок, двох книжок перекладів з російської, новел і оповідань, літературних рецензій. Упорядниця і редакторка колективних збірок і альманахів. Організаторка просвітницьких і літературних заходів у Хмельницькому та області. Позаштатна кореспондентка кількох часописів.
Власний сайт: margaritashever.ucoz.ru
Комусь у цьому світі я була конче потрібна
Мабуть, усі люди замислюються над сенсом життя. Для чого я живу? Який слід залишу після себе? Щиро кажучи, я не знаю. Мій слід на цьому світі — син Юліан. І майбутні онуки, сподіваюсь. І ще — пам’ять про мене в серцях учнів. Так, дуже ефемерний слід, та який вже є. А от про те, що хтось згадає мої вірші чи оповідання, і не мрію…
Народитись я не мала. Мої батьки тоді були вже розлучені, і моя поява на світ була не тільки не запланованою, а й не бажаною. Та, мабуть, комусь у цьому світі я була конче потрібна.
Як не дивно, мене всі любили. Може, тому, що жаліли: безбатченко. Але я завжди почувалась трохи чужою.
Існувати у вигаданому світі
Найбільшим захопленням з раннього дитинства були книги. Я мандрувала вигаданими світами і намагалась перенести в реальне життя ідеальні стосунки. Звісно, постійно розчаровувалась, але не переставала вірити в краще. Життям моїм стала театральна студія. Граючи, я могла продовжувати існувати у вигаданому світі.
Здається, усе моє життя — цікава п’єса. Я граю ролі, які приносять мені задоволення і вдаються якнайкраще: школярка-відмінниця, студентка філфаку, учителька української мови та літератури, заступниця директора школи, журналістка, коректорка, туристка, поетка… А ще любляча дружина і мама.
На жаль, я не можу ощасливити весь світ. Але вірю, що від кожної людини залежить якість життя на планеті. Будь щаслива сама, допоможи тим, хто поряд — і якась часточка всесвіту засяє, сповнена добра і радості. І своїх учнів я вчу не стільки філології, скільки вмінню бачити прекрасне, творити добро і почуватися впевнено на шляху до мрії.
|