Костюмчик для черепашки

Інтерв’ю з Олександром, майстром молодої родинної мистецької майстерні «Політ серцекрильця»

Ця історія почалася з досить дивного дзвінка.

– Ви можете зробити одяг для черепашки?

Звісно, я одразу втямила, що ця пропозиція стосується роботи родинної мистецької майстерні «ПСК». У Майстра – золоті руки, і я впевнена, що він може все. А от одяг для черепахи? Ще й з’ясувалось, що це термінове замовлення, адже клієнтка за декілька днів летить за кордон, і одежинка призначається улюблениці її подруги. Тобто немає часу на тренування, а ще – жодних примірок. Це як пошити сукню Дженіфер Лопес, орієнтуючись лише на світлини в глянці. Так, світлини нам надіслали. І розміри. І за три дні задоволена клієнтка отримала костюмчик динозаврика для наймоднішої в світі рептилії. А наша майстерня – безцінний досвід і нову категорію виробів. А от наскільки складно це було, я вирішила спитати у Майстра, який, щиро кажучи, під час розробки нової моделі був досить неговіркий і таємничий.

– Як Ви наважились взятися за таку ризиковану роботу?

– Напевне, подібний тип замовлень і є найбажанішим, бо це суцільна битва, це виклик, це боротьба, яка викристалізовує, формує, тримає в тонусі, виявляє і стверджує і, власне, вирощує майстерність. І в цьому є велике і справжнє задоволення митця. Справа в тому, що навіть якби раптом, з якихось причин, у мене не вийшло виготовити в суто імпровізаційному режимі гідний виріб, все одно та спроба вартувала б сама себе, бо так само як найміцніші рослини проростають не в теплицях, а на семи вітрах, так і талант, здібності тренуються і випробовуються не у виготовленні якихось більш-менш усталених форм і звичних сполучень ліній, а саме у якомога складніших запитах, прикладом чого було те чудове замовлення.

– Що для Вас було найскладнішим у цій роботі? Я розумію, що Ви ніколи цього не робили, але чи були у Вас усі необхідні інструменти, чи була потрібна пряжа, бо ж завдання було термінове і треба було робити все швидко і з того, що Ви вже мали. Поділіться, будь ласка, своїми враженнями про роботу.

– Насправді так, це замовлення застало мене в дорозі, навіть без доступу до швацької машинки і деяких інших інструментів, і не мав я на той час можливості піти до магазину пряжі й придбати ту, яку хотілося. Проте з того, що мав у власному розпорядженні, я обрав найкраще – і в підсумку отримав цілком пристойний результат.

– І що ж було найважчим?

– Найважчим, мабуть, було утримуватися від постійного доопрацювання і перероблення деталей, тобто тримати в узді свій перфекціонізм, який я б не стримував, якби не був настільки обмежений у часі. Натомість у тій ситуації, в умовах гострого цейтноту доводилося миритися з певними нюансами, які, насправді, мало помітні сторонньому спостерігачеві, але зрозумілі професіоналам і не влаштовують мене як Майстра.

– Скільки часу пішло на виготовлення костюмчика?

– Мушу зізнатися: нормою моєю є робота на таймер, що визначає в подальшому вартість виробу. Отже, перший костюм виявився унікальним і в тому плані, що в цій екстреності, неочікуваності, у цьому суцільному форс-мажорі я якось загубив аспект часу і не запускав таймер, тому точно сказати не можу. Десь близько півтора робочих дні я його виготовляв.

– А як щодо складності технологічної, інженерної? Я погано розуміюсь на цих речах, і, гадаю, люди, які читатимуть цей матеріал, – теж. Адже черепашка – це жива істота з певною своєю архітектурою, і якщо Ви не робили ніколи нічого подібного, то, мабуть, це теж було непросто? Чи я помиляюсь?

– Ні, Ви не помиляєтесь. Поміж іншого, оскільки мова йде про живу істоту, треба тримати в уяві і дуже поважати комфорт і безпеку життєдіяльності самої тварини, тобто виріб не має обмежувати волі й комфорту її пересування, не має муляти очі, не має ніде натирати, тобто не має створювати будь-якого дискомфорту. В ідеалі, істота взагалі не має його відчувати. І окрім того, там форма панцира доволі специфічна, це не точна геометрична форма, і це створювало додаткові складнощі і загострювало виклик інженеру в мені. Відповідно, така робота вимагала додаткового часу, старанності, застосування всіх моїх знань, розуміння властивостей в’язаного полотна і того, як поводиться кожний окремий стовбчик у тій чи іншій ситуації, тій чи іншій частині цієї загальної структури.

– Чи уявляли Ви кінцевий результат, коли розпочинали цю роботу?

– У тій ситуації ми проминули етап створення ескізу й обговорення його із замовником, бо, поміж іншого, я працював уночі і не хотів серед ночі турбувати людину цими питаннями, тому так, безумовно, я мав у власній уяві загальне розуміння, куди я йду, що я створюю, – і кінцевий результат не дуже відрізнявся від того, що я намалював собі із самого початку в уяві. Проте наступні костюмчики, перш ніж реалізуватися в пряжі, на тепер вимальовуються і обговорюються із замовниками ще на етапі ескізу.

– Я зрозуміла, що для Вас дуже важливо, наскільки зручно буде тваринці у Вашому одязі. А як взагалі Ви ставитеся до примх господарів щодо одягання домашніх улюбленців?

– Насамперед, не варто узагальнювати, бо прирівнювати якогось лінивця, наприклад, який робить два кроки за п’ять років, і непосидючого кенгуру, який має постійно стрибати, – це малозмістовно, мені здається. Так само не можна порівнювати вдягання якогось лабрадора – великого, позитивного, який живе у середовищі інших лабрадорів, вони вовтузяться між собою, з хазяїном граються, бавляться і мають різні характери, – чи хамелеона або жаби, які затаїлися, сидять, вирячивши очі, і нічого їм ні від кого не треба. На мою думку, якщо тварина адаптована до людського середовища і має контакт – поведінковий, соціальний, психологічний – із людьми загалом і зі своїм хазяїном зокрема, то вдягання може бути приємним і самій тварині. Чом би й ні? Якщо це в рамках розумного, на певний час і не створює небезпеки для здоров’я і життя, то я насправді вважаю це прийнятним. У випадку конкретно з черепахами, скільки з ними стикався в житті, мені складно було з’ясувати за їхньою поведінкою, як взагалі вони ставляться до людей, до хазяїв, будь-кого ще. Так само з’ясувати дії, ставлення до того мені не здається можливим, на відміну від ставлення якоїсь мавпочки або пса (собаки взагалі інколи самі залазять до якогось светра і в ньому швендяють). А якщо у черепахи ми спитати не можемо, проте це їй не шкодить, а може втішити людей, хазяїв, то чом би й ні, власне? Я в цьому не бачу нічого поганого.

– До речі, чому саме динозаврик?

– Динозаврик – це із самого початку було побажання дівчини, що звернулася до нас із цим замовленням, а вона, у свою чергу, побачила це на просторах Інтернету, бо такі речі виготовляють на Заході, на Американському континенті зокрема. Звісно, я не є створювачем цієї речі в принципі як загальної ідеї одежини. Ми її взяли із західних зразків. З усіх фотографій подібних речей, що дівчата знайшли в Інтернеті, саме така подоба динозаврика припала їм найбільше до душі і вони попросили її зробити. Але тепер ми розробили і виготовили низку костюмчиків абсолютно авторських, унікальних, аналогів яким немає в Мережі, і це особливо приємно.

– А у Вас у самого є домашня тваринка і чи робите Ви для неї одяг?

– На тепер живої домашньої тваринки у мене немає, натомість є чудовий намальований кіт. Насправді я не певен, що то кіт, але він дуже гарний. Думаю, що невдовзі матиму якусь домашню тварину і не одну, бо вважаю, що вони не мають бути самотніми в своєму виді, їх має бути як мінімум двоє, щоб вони між собою спілкувалися. Тим домашнім тваринкам, які у мене були, я не виготовляв костюмів, чомусь подібні речі мені не спадали на думку, та й, як мені здається, навряд чи такі речі приживалися б на них, за подобою до мене, бо у мене, наприклад, на руках, на ногах, на шиї жодні прикраси надовго не затримуються, чомусь ні кільця, ні браслети абощо не тримаються на мені. Так само, я думаю, було б і з моїм домашнім улюбленцем.

– Сподіваюсь, що коли у Вас з’явиться тваринка, Ви матимете чим поділитися з читачами!

А наступне питання – про гроші. Ви погоджуєтесь, що Ваші вироби досить дорогі як для пересічного українця?

– Так, ми не робимо дешевих речей. Це не базарний варіант. Кожний витвір індивідуальний, неповторний, має свою філософію і позитивну енергетику. У кожну річ вкладається не тільки майстерність, скурпульозна праця, а й любов, радість, світлі думки і щастя творення.

– На тепер, враховуючи, зокрема, неоднозначне геополітичне становище нашої держави, процеси на Сході і масу супутніх факторів, є думка, що в Україні вироби хендмейда не можуть продаватися в таких обсягах, аби будувати на цьому серйозний бізнес. Що Ви про це думаєте?

– Я про це не думаю. Я роблю гарні речі. Ми, наша майстерні, робимо гарні речі і продаємо їх за гарною, економічно обґрунтованою ціною.

– Дякую! Це відповідь справжнього Майстра! Тоді останнє питання. Ви були напрочуд уважні до цієї клієнтки. Це правило чи щасливий випадок?

– Це щасливе правило і сукупність факторів. Ціни на наші вироби розраховані на справжніх поціновувачів – і речей, зроблених вручну, і філософських посилів, якими ми їх наповнюємо. Вони призводять до того, що коло наших клієнтів не настільки обширне, щоб ми не приділяли максимум уваги кожній конкретній людині. І цей формат взаємовідносин із клієнтами, коли кожен для нас важливий, має ім’я, обличчя, вимоги щодо нашої роботи, – саме цей формат ведення бізнесу є напрочуд приємним, я ним дуже тішуся і вважаю його незрівнянно благороднішим за ті форми бізнесу, коли ти механічно обслуговуєш потік безликих покупців. Таким чином, кожному нашому клієнту ми всіляко намагаємось створити максимум сприятливих умов для того, щоб від нашого співробітництва він отримав лише приємність. Попри ще зовсім юний вік нашого підприємства, у нас уже є постійні клієнти, отже, політика компанії правильна, і вона не змінюватиметься і в подальшому: ми всіляко уникатимемо переходу на масове безлике виробництво і автоматичні, роботизовані, ботові відносини з клієнтами. Це велика радість!

– Так, і клієнти Ваші теж, мабуть, дуже радіють такій співпраці. Між іншим, хочу сказати, що коли я спитала Тетяну, ось цю нашу клінтку, чому вона зателефонувала саме «ПСК», вона відповіла просто і логічно: «Я набрала в Google: «В’язання гачком» – і ви були перші в списку». То поділіться, будь ласка, Майстре, як Ви досягли того, що Google видає першою в списку родинну мистецьку майстерню «Політ Серцекрильця».

– Дійсно, ми прагнемо того і систематично в усі доступні способи працюємо, щоб у пошуці в Інтернеті найрозповсюдженіші мотори видавали нас на перших щаблях. Ця робота ведеться постійно, наполегливо, із залученням платних інструментів і номінально безоплатних, які подекуди виходять навіть дорожчими за платні, якщо їх перераховувати напряму, зокрема враховуючи той час, який на них витрачається. Загалом ця робота включає в себе пошукову оптимізацію текстів, зображень і, безумовно, співпрацю з різними ресурсами з продажу виробів як вузько спеціалізованих – по хендмейду, так і загальної спрямованості на кшталт того ж ОLХ. Насправді аналогічну політику ми провадимо і стосовно закордонних ринків. В ідеалі кінцевою метою нашої маркетингової політики є те, щоб у якій би частині світу, якою б мовою людина не ввела запит, пов’язаний із гачкуванням, створенням унікальних, авторських, есклюзивних, неповторних, від А до Я персоналізованих речей будь-якої спрямованості (бо на тепер ми займаємося іграшками і прикрасами, але з часом думаємо розширити діяльність і на інші речі: аксесуари, сумочки, білизну і будь-що інше), так от, хто би де би не шукав щось, по’язане з гачком, щоби ми видавалися на першому місці, і не на голому ентузіазмі і на різних, подеколи неоднозначних рішеннях стосовно просування в інтернетпросторі, а саме тому, що маємо бути найкращими і найвпізнаванішими в цій галузі, безумовно, з часом.

– Сподіваємось, що це інтерв’ю зацікавить людей, які люблять тварин, які цікавляться не тільки хендмейдом, а й мистецтвом, і гадаю, що у вас, любі наші читачі, підписники, з’явилися якісь думки, то можете ними поділитися у коментарях під матеріалом. Взагалі запрошуємо вас до співпраці, і я впевнена, що не тільки закордонна черепашка може хизуватися новими костюмчиками, а й ваші домашні улюблениці теж варті такої радості й уваги. Дякуємо вам за прихильне до нас ставлення!