книга "В тонах любви"
авторы: Маргарита Шевернога, Наталя Козак, Аріна Луговська, Галина Сердюкова, Алла Мегель, Наталя Мазур. 

"В тонах любви"

книга поезій російською мовою.
ISBN 978-966-2306-62-0


Формат 145х215, ( 60х90/16)
80 сторінок
Обкладинка повнокольорова, глянцева, ламінована.
6 повнокольорових вставок на папері матовому крейдованому 130 г/м
Папір матовий крейдований 90 г/м



Шість сучасних поетес, різного віку, різного світогляду, різного життєвого досвіду, але усі пишуть про кохання. Кохання у кожної авторки висвітлюється по-особливому, за сприйняттям, що притамане лише їй. Кожна історія кохання складатиметься із 15 віршів. Усі історії різні, веселі. сумні, жартівливі. Але їх об'єднує відвічне прагнення жінки - кохати і бути коханою. А кохання, як відомо, має багато відтінків. Тому і назва - "В тонах любви".
Книга розрахована на любителів жіночої лірики кохання.



Книгу "В тонах любви" можна придбати післяоплатою (30 грн.),

замовивши її у видавництві zeitglas@ck.ukrtel.net



Отрывки из книги:



Арина Луговская


Неисполнимое…



Словами б тихими, как снегом по земле,-

укрыть зиянье ран, сравнять провалы боли.

Покой остудный - перенапряженье воли,

а мне б уж пальцев кончики - к свече, погреть в тепле.



На облако б, да в вату светлых грёз,..

чтоб в синь - глаза!..под солнце и под луны...

Не рвать, не мучить в исступленьи струны,

не вздрагивать, не прятаться от гроз...



Молитве о душе покорно вторя,

смотреть в глаза звезде и не солгать,

сияние её в себя вобрать,..отдать...

И просто верить, ни о чём не споря.





Алла Мегель



Ноктюрн



Ночь на клавиши крыш

опускает

прохладные пальцы.

Ты, наверное, спишь

и не слышишь,

как где-то вдали

Громыхает состав

одиноким,

бездомным

скитальцем, -

Тают звуки,

как время

на странных картинах

Дали.



На ладони души

осыпаются

вздохи валторны.

И щемяще душист

ля-минор порыжевшей листвы.

Мой кораблик-балкон

ловит ветер

в шуршащие

шторы

И уносит меня

от тебя

по волнам синевы.



Спи себе,

мой хороший...

не держи,

не зови…

Без пятнадцати осень

на часах у любви…





Маргарита Шеверногая



Пусть прольются стихи



В сизом облаке горьком табачного дыма,

Взгляд направив в себя, ты сидишь за столом.

Пляшут образы той, что навеки любима,

Но исчезла, растаяв за чёрным окном.



Боль как будто ушла из разбитого сердца,

Но саднит по ночам зарубцованный шрам,

И ты снова не спишь. Приоткрытая дверца

Твоей памяти путь открывает стихам.



Пусть прольются они на бумагу слезою,

Зашипят, испаряясь в душевном огне,

Пролетят лёгкой дымкой над грешной землёю,

Твою прошлую боль растворяя во мгле.





Наталия Козак


Я буду ждать





Размыкая объятий кольца,

Закрываю дверь за тобой.

Обо мне только не беспокойся,

Я научена строгой судьбой

Ждать смиренно, сомкнувши веки,

И не веря часам земным

Представлять, как дрожащим стрелкам

Ритм отсчитан был сердцем моим.

Выстилать каждый шаг молитвой

Существующим всем Богам,

Сохраняя в кровавых битвах,

Все мечты положить к ногам.

Сомневаясь упрямо верить,

Что из ста вариантов причин, -

Постучаться в закрытые двери

Ты найдешь, ну хотя бы один.

Улыбаясь понять - неизбежно

Твой ко мне возвращается путь…

Дверь открыть, в дом впуская надежду,

И объятий кольца сомкнуть!





Галина Сердюкова


Когда уйду за небо и дожди



Когда уйду за небо и дожди,
не плачь, ведь на земле приходит старость.
Одно прошу – себя побереги,
чтоб "там" я за тебя не волновалась.
Считаем мы – всё видно на земле
"оттуда", но без права на участье.
И мне пообещай – сидеть в тепле,
питаться правильно, гулять почаще.
Лекарства принимать, не горевать,
жить дальше продолжать за нас обоих.
И обещай, родной, не на словах
себя беречь, насколько жизнь позволит.
И мне "там" будет очень хорошо,
когда не будешь здесь ни в чём нуждаться…
…Ты прав, что, кто бы первым ни ушёл -
мы "там" друг друга будем дожидаться…

	Комментарии
Всего 1, последний 6 час назад
Віктор Ох вчера ответить Ще раз про любов Шість поетес з України - Маргарита Шевернога, Наталя Козак, Аріна Луговська, Галина Сердюкова, Алла Мегель, Наталя Мазур – об’єдналися в неформальне творче братство (сестринство) і видали нову книжечку поезій про кохання. Від кожної з поетес представлено по 15 російськомовних віршів. Здавалося б – нескінчені любовні історії – банальщина, як і все в цьому світі, та от же вміють наші жінки всі оті любовні і навкололюбовні переживання перевтілити в поезію. В збірочці присутні «всі тони» любовних переживань – ніжність і грайливість, цнотливість і еротика, мрії і ревнощі, радісне і сльозливе, філософське і сопливе, дівчаче і зріложіноче. Тримаю в руках гарно видану, на гладенькому мелованому папері і з глянцевою обкладинкою, приємну на вигляд книжку. Так, емоцій приємних вона викликала чимало. Та я напишу про іншу емоцію, шорстку і не дуже приємну, яка виникла при ознайомленні з цією збіркою (і деякими іншими). Ще донедавна (та мабуть і тепер) основним недоліком українських книжок було те, що вони написані «на украінскам язикє», а значить класними не можуть бути апріорі. Українська поезія 20-го століття мала декілька десятків першорядних за світовими мірками імен. Проте, це не дало їй популярності не те що в світі, а й у себе вдома. Україномовну книжку, а тим паче україномовну поезію зараз майже ніхто не читає. Безнадійне зубожіння всього населення загалом (і інтелігенції зокрема) робить неможливим розширення ринку українських книжок. Сприяння україномовній книжці ні з боку держави, ні з боку спонсорів так і немає. Можливо тому поетеси намагалися вийти з україномовного гетто, і їх проект «В тонах любви» мав більшу комерційну привабливість при виданні книжки російською. Їм здавалося, що таким чином вони уникнуть проблематики нашої української маргінальності. Намагання бути почутим зрозуміле, але вихід до більш масового читача переходом на російську - справі не допоможе. Бо ставлення до російськомовної книжки, видрукуваної не в Росії, і раніше було не найкраще – як до чогось провінційного, вторинного. Тепер же поплескування по плечу «Пишете!? Ну-ну!» - може бути не лише поблажливим з боку «старшого брата», а й дещо обурливим з боку звичайних патріотично налаштованих громадян нашої країни. Тепер в умовах війни з Росією, (при всій повазі і любові до «вєлікава і магучєва»), друкування книг «на язикє» виглядає не лише непатріотичним, а навіть провінційним, холопським. Звичайно, виготовлення в Україні видавничої продукції російською не можна ставити в один ряд з такими ганебними фактами, як продаж Росії товарів військового призначення, купівля Україною вугілля, вкраденого з її ж Донбасу, бездіяльність в проведенні АТО (а по суті в справжній війні). Така книжечка ніяк не може бути розцінена, як диверсія чи сепаратистський крок. В мене особисто є психологічна готовність сприймати поетичні тексти збірочки «В тонах любви» без упередження, але погодьтесь, колоніальність цієї літератури може сприйматись як «п’ятиколонність», бо момент для видання книжки обрано таки невдало. -------------------------------------- 13.11.14 Євмен Бардаков Критична замітка на сайті http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=5 36973   http://zeitglas.io.ua/s936890/kniga_v_tonah_lyubvi