Дня працівників освіти учні чекають навіть більше, ніж самі винуватці свята, адже напередодні – день учнівського самоврядування!

Цього року – вперше – я побувала на святкуванні одразу в двох школах.

Зранку поїхала в Гуту-Яцьковецьку. Не могла не побачити в цей день своїх любих діточок і друзів-колег.

Перед дверима школи нас зустрічали учні. Цьогоріч не давали жодних завдань, тільки читали про нас веселі вірші – і відпускали відпочивати. А самі йшли на уроки до молодших школярів.

Концертна програма була напрочуд теплою, душевною, трохи з гумором: коли ж іще пожартувати з учителями, як не цього дня? Так що нам видавали сертифікати на прогули, на зміну тематики батьківських зборів…

Шкода, що все хороше швидко закінчується, – як це чудове свято!

Учителі могли розслабитись, а я поспішила до Рахнівки. Але не все так просто, як ви собі думаєте! Від школи до школи приблизно десять кілометрів. Подолати такий шлях, та й ще на високих підборах, швидко не вдасться. Але мені пощастило: підвезла машина, яка привозила на Гуту хліб. З’ясувалось, що вона йде одразу в Дунаївці польовими дорогами. Отже, я теж їду до міста, виходжу біля церкви, одразу пересідаю в іншу автівку, їду до Рахнівського переїзду, а там знову в машину – і до Рахнівської школи. Така собі навколосвітня подорож…

Зате було чого поспішати. Святкування Дня працівників освіти в Рахнівському НВК – завжди подія! Цікава, нестандартна, незабутня! Традиційно напередодні професійного свята педагогів і всіх шкільних працівників життям НВК керують старшокласники, адже у п’ятницю – День учнівського самоврядування. Тому учні 9-11 класів мають можливість перевтілитись у вчителів, а педагоги – розслабитись і роздивитись навчально-виховний процес під іншим кутом.

Після напруженого трудового дня зморені, але горді собою старшокласники влаштували свято для вчителів. Урочисто і натхненно, з квітами і поетичними словами подяки привітали своїх наставників і подарували змонтований власноруч відеокліп. А коли сльози розчулення рясно заблищали в очах педагогів, учні 11 класу запропонували розважитись, чи позмагатися, чи погратись. Обрали дві команди вчителів: «Вельмишановні пані» (С.В. Чубар, В.В. Бурляк, Г.П. Дзізінська і я) і «Панянки-рахнівчанки» (О.В. Каліновська, Л.В. Зоріна, Т.С. Вужицька і О.М. Мелешко). Кожну учасницю дотепно і з гумором представила ведуча святкового турніру Світлана Терепенчук – класний керівник 11 класу. А потім почалися справжні змагання! Якщо ви хоч раз дивились телепередачу «Хто зверху?», то матимете уявлення про конкурси: потрібно було бути і кмітливими, і дотепними, і швидкими, і ерудованими, а також розумітись на психології. І учасниці, і глядачі отримали безліч позитивних вражень, емоції вирували, всіх переповнювали веселощі й азарт гри. Звісно, хтось мав перемогти, це ж змагання. Цього разу перемогла досвідченість – і «Вельмишановні пані». Але насправді пальму першості треба вручити організаторам свята, винахідливим, ерудованим, креативним – і надзвичайно толерантним!

Після заходу, замість того, щоб їхати святкувати з колективом, повертаюсь додому в Кривчик, збираюсь – і в Кам’янець з чоловіком. Подорож продовжується!